О. Гаврош "Неймовірні пригоди Івана Сили"

Завдання на 26.05.2020

Тема. Узагальнення й систематизація вивченого

Гра «Що? Де? Коли?»

Що?

1. Що таке метафора?
2. Що є характерною ознакою ліричних творів?
3. Що таке коломийка?
4. Що відобразила Л. Пономаренко в новелі «Гер переможений?»
5. Що ви можете сказати про творчість М. Павленко?
6. Що ви знаєте про літературні роди й жанри?
7. Що об'єднує балади Т. Шевченка?
8. Що таке повість-казка?
9. Що таке символ?
10. Що свідчить про те, що Фрідріх («Гер переможений») був доброю людиною?
11. Що ви можете сказати про вчинок Вадима? («Русалонька із 7‑В, або прокляття роду Кулаківських»)
12. Що ви знаєте про пісенну творчість А. Малишка?
13. Що проголошує В. Симоненко у вірші «Ти знаєш, що ти — людина?»
14. Що нового ви дізналися про Івана Силу?
15. Що ви знаєте про Івана Фірцака?

Де?

1. Де народився Т. Шевченко?
2. Де навчався І. Франко?
3. Де розташована мала батьківщина Б. Лепкого?
4. Де жила Софійка («Русалонька із 7‑В, або прокляття роду Кулаківських»)?
5. Де виник задум поеми «Чайка на крижині» Л. Костенко?
6. Де Климко роздобув сіль?
7. Де народився О. Гаврош?
8. Де, коли й ким було створено цикл «У казематі»?
9. Де знайшли свою смерть монголи й чому?
10. Де і для чого шукав головний герой цвіт щастя?
11. Де Климко й Зульфат побачили свою вчительку? Як вони їй допомогли?
12. Де й за яких обставин було написано «Заповіт»?
13. Де ховав господар гроші? («Мишка»)
14. Де змушений був перебувати Б. Лепкий більшу частину свого життя?
15. Де виникли коломийки і що ви знаєте про особливості цього жанру?

Коли?

1. Коли та де народився І. Франко?
2. Коли навчився читати Михайлик, герой повісті «Гуси-лебеді летять»?
3. Коли відбувалися події, описані в повісті Г. Тютюнника «Климко»?
4. Коли вийшла перша збірка І. Франка і як вона називалася?
5. Коли й ким було зруйновано Запорозьку Січ?
6. Коли відбуваються події у творі «Русалонька із 7‑В, або прокляття роду Кулаківських»?
7. Коли та ким Шевченка було викуплено з кріпацтва?
8. Коли відбувалися події, описані в історичній повісті «Захар Беркут»?
9. Коли й чому батько був змушений носити Михайлика до школи у киреї? («Гуси-лебеді летять»)
10. Коли та за яких обставин було створено поезія «Видиш, брате мій»?
11. Коли можна стверджувати, що твір — автобіографічний? Наведіть приклад автобіографічного твору.
12. Коли ви вперше почули пісню «Стежина»? Які ще поезії А. Малишка покладено на музику?

Кросворд

По горизонталі: 1. Село, де відбуваються події в повісті І. Франка «Захар Беркут». (Тухля) 2. Хлопчик, у якого була закохана Софійка з твору «Русалонька із 7‑В, або прокляття роду Кулаківських». (Кулаківський) 3. Яку річку згадано у вірші Т. Шевченка «Заповіт»? (Дніпро). 4. Героїня повісті І. Франка «Захар Беркут». (Мирослава) 5. Ім'я подружки Михайлика з твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді». (Люба) 6. Жанр твору «Ой у степу криниченька». (Пісня)

По вертикалі: 1. Балада Т. Шевченка. («Тополя»)

Завдання на 28.05.2020

Тема. Підсумковий урок 

Список з української літератури для 8 класу

1. Українські народні думи. «Маруся Богуславка»

2. Леся Українка. «Давня казка»

3. Іван Карпенко-Карий. «Сто тисяч»

4. Михайло Коцюбинський. «Дорогою ціною»

5. Олександр Довженко. «Ніч перед боєм»

6. Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути»

7. Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»

8. Юрій Винничук. «Місце для дракона»

9.Валентин Чемерис. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

Завдання на 19.05.2020

Тема. Урок позакласного читання. Карпо Гулак "Перекличка"

Прочитати поданий текст

Перекличка

Карпо Гулак

Чи то того, що тобі за сімдесят і ти ідеш не на ярмарок, а з ярмарку, чи пережите раніше взнаки дається, але ночами часто сняться тривожні, навіть кошмарні сни. А найбільше тривожить мене Ялешка Плакида: вона показує мені пухлого мізинця із зламаним нігтиком — прохає отакий мізерний шматочок хліба, якого в мене нема...

І коли онуки питають: "Дідусю, чого не спиш?" — відповідаю колись почутим жартом: "Наполеон казав, що чоловікові треба спати чотири години, жінці — п'ять, а дитині — шість. Отже, ви ще спіть собі на здоров'я".

Нащо їм знати, що мені сниться Ялешка (так ми в школі називали Єлизавету). Вона в нашому класі була завжди чистюлька, тому й була в класній санкомісії. І ніколи не казала: "А чого в тебе брудні руки?", а радила: "Добре помий руки споришем після того, як нариєш черв'яків для своєї вудочки". Вона добре знала наші звички.

Я був старостою класу. Ще з першого класу наша вчителька Марія Іллівна Курило, білоруска, з трохи покопаним віспою обличчям, завела порядок: ще до її приходу, тільки пролунає дзвінок на уроки, староста робить перекличку. Наш "математик" Фадей Цибулько своїми чорними, як вуглинки, очима нишпорив по класу, виявляючи відсутніх.

— Говоруха Павло, — починаю називати прізвища.

— Не буде сьогодні Павла. Він пішов ловити жаб у Самарі, — сказав Фадей.

Дехто засміявся, але той недоречний сміх обірвався: всі знали, що Павло був дуже слабий від голоду.

— Деркач Олекса.

— Він учора помер, — глухо сказала Оля Давиденко, висока білява дівчина.

В класі притихли, хтось схлипнув.

— Покидайло Євмен.

— Євмен запізниться, він зайшов до батька на пошту, — каже Яша Стеценко (Євмен, як і його менший брат Гриша, вижив тоді, щоб потім згоріти в горнилі страшної війни).

— Онопрієнко Пилип.

— Помер учора, прийшовши зі школи, — сказала Настя Сосна, Пилипова сусідка (Пилип присів на загату відпочити та й не встав — помер).

Через парту мене штовхнув Євлампій Красножон, мовляв, читанка нам буде на трьох, як було до Пилипової смерті. А рівно через три дні, коли я робив перекличку, Настя Сосна сповістила, що Євлампій Красножон помер. Читанка тепер стала на двох. Добре, що Настя не користувалася нею одна. Її батько працював машиністом у паровому млині, тому часто добра дівчина рятувала від голоду "маторжениками" — спеченими з висівок та з різних трав'яних домішок коржиками.

Страшна бухгалтерія голоду: з 45 учнів В'язівської початкової школи у Павлоградському районі на Дніпропетровщині навес-ні 1933 року померло 25.

Про голод і мільйони померлих у нас довго мовчали. Мовчали письменники — "інженери людських душ", прославляючи "сизокрилого орла", що вилітав "із-за гір та з-за високих". Проте і в ті страхітливі роки була одна смілива людина — Михайло Зощенко. Він у книжці "Повернута молодість" хоч згадав про голод 1933 року. Розмови про нього перед війною та й довго після неї вважалися "ворожим випадом" проти радянської влади. Нам тлумачили про щасливе дитинство, про те, як нас, дітей, любить "вождь народів", який "на руки взяв Світлану, а згадав про всіх дітей..."

А я часто вночі чую слабий голос Ялешки Плакиди, яка, умираючи, не прохала, запитувала мене: "В тебе немає хоч отакого шматочка хліба?" — і показувала пухлий мізинець із зламаним нігтиком. Як же хотілося допомогти симпатичній дівчинці, яка померла прямо в класі за партою.

Була вона голубоока, в міру кирпатенька, лагідна, в темно-жовтій спідниці, в біленькій вишитій кофтині. "Сама вишивала!" — хвалилася. Ще коли не було голоду, вона приносила яблуко, давала мені відкусити червоний його бік. "Смачне яблуко?" — запитувала.

А тепер її голівка стукнула об віко парти, рука впала мені на коліно під партою і на мене дивилися помутнілі очі. Стало моторошно, я покликав вчительку:

— Маріє Іллівно, щось з Ялешкою.

— О, Боже! Моя ж ти дитино, — заплакала вчителька, закриваючи очі дівчинці.

...А нічні спогади через півстоліття тривають.

— Іван Гарбуз.

У класі мовчання. Я забув, що Івана, мого сусіда, уже три дні, як не стало. Він став жертвою канібалізму. Зміст цього слова я узнав пізніше, коли у п'ятому класі прочитав "Робінзона Крузо". І не дикуни, танцюючи навколо вогнища, поїдали дистрофічні ноги Івана Гарбуза — канібалами стали його мати і старша сестра.

Доведений до відчаю голодом, я кинув свій

четвертий клас і зайнявся риболовлею. У травні в нашій Самарі вода уже тепла, тому, закотивши повище холоші, я забродив далеко в затоку, яка звалася Гнилокишею. Оті маленькі окунці, краснопірочки, які потрапляли на гачки, врятували мене від смерті. Іван Гарбуз настільки ослаб, що не міг ловити рибу. А ще недавно ми разом бігали за м'ячем, грали у піжмурки. Я ловив рибу, викидав її на сухе місце, а Іван нанизував на низку з сурової нитки. Перед тим пощастило зловити чималого окуня. Я щось Івана запитав, але відповіді не почув. Коли повернув голову до берега, побачив, що Іван швидко втікав. На низці окуня не було.

— Ах ти ж, злодію, — крикнув я і кинувся доганяти Івана. Я замахнувся, щоб ударити його, але побачив обличчя хлопця, поколоте шипами окуня. Кров і сльози змішалися на обличчі.

— Ваню, хіба ж так можна? — лише вихопилося в мене.

Він протягнув над'їденого окуня.

— Що ти, Ваню, їж, я ще спіймаю собі, — сказав я і повернувся до річки.

Мабуть, у той час був дома Бог, а не в гостях, як у тому жарті: я спіймав більшого, ніж той окунь, головня. А через день Івана не стало. Коли його батько повернувся з Курської області, куди їздив добувати продукти, то з чималої сім'ї залишився тільки син Микола.

А перекличка продовжується. Уже не допомагав мені Фадей Цибулько — його засипали на кладовищі, поруч з меншим братиком. Наївся якихось пагінців молодих трав Фадей і загинув. На жаль, не всі люди знають, яка бадилина-трава корисна, а яка шкідлива. А ми паслися тієї весни на лободі, щавлі, грибах, дикому часникові, рогозі, очеретяних ріжках.

І ось нарешті сталися зміни. Згадали і про нас. В будинку купця другої гільдії Стадника відкрилась їдальня для учнів. На великій перерві ми одержували тарілку рідкуватого супу і по сто грамів жовтого, як віск, ясного, як небесне сонечко, кукурудзяного хліба. Я його ховав, щоб віднести матері. Не знаю, чим вона жила, але якось умудрялась, щоб той доважок з'їв таки я.

Отож, мабуть, помираючи, Ялешка просила в мене шматочок хліба, показуючи на пухлому мізинчику із зламаним нігтем: "Хоч би ось стілечки хліба". Пізніше ми довідалися, що Марія Іллівна відламувала свою пайку хліба, щоб підтримувати нас.

Тепер перекличка проходила уполовину швидше. В останні дні травня нас всіх зібрали до школи. Марія Іллівна була сумна. Вона повідомила про переведення до п'ятого класу. Нам видали по кілька кілограмів сухарів на літо. Нещасний клас оживав. Драли яйця диких качок, стригли недостиглі колоски жита, вилускували з колосків зеленувате зерно і їли його...

1955 року, повернувшись з фронтів, я і Василь Іванович Федоренко зустрілися на учительській конференції із заслуженою учителькою Марією Іллівною Курило. Вона заплакала від радості, коли ми до неї підійшли, нівроку дужими, здоровими, обвішані орденами і медалями. Згадався і тяжкий 1933 рік.

— Не забувайте ніколи своїх товаришів, які загинули тоді від голоду! — сказала нам тоді вона.

Карпо ГУЛАК.

Завдання на 21.05.2020

Тема. Робота над змістом оповідання Карпа Гулака "Перекличка"

Протягом ХХ століття Україна тричі переживала страшний голод. Особливо тяжким був голод 1932 – 1933 років. Його жертвами тоді за різними оцінками стали від 3,5 до 10 млн. невинних людей. Не було тоді ані війни, ані посухи, ані потопу, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав точно скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, дітей .

Голодомор – це не стихійне лихо, а зумисне винищення людей. Сталін говорив, що «національне питання є справою селянською». Тому голод був спрямований на українське селянство для придушення національного опору.

Шляхом тотального вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі голодуючої України сталінський режим створив для українців умови, несумісні із життям.

Представники місцевої влади організовували в селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного селянина негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху загрожували позбавленням волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення селянства.

 Довгі роки факт голодомору замовчувався. Аж у 1989 році Міжнародна комісія юристів офіційно визнала голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти української нації.

Словникова робота

Геноцид –це повне або часткове знищення окремих груп населення за національними, расовими, релігійними або етнічними ознаками. Це міжнародний злочин, кричуще порушення прав людини.

Коли дослідники говорять про голодомор 1932-1933 років, мають на увазі період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. Саме за ці 17 місяців (приблизно 500 днів) в Україні загинули мільйони людей. Пік голоду прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді кожну хвилину вмирало по 17 людей, за кожну годину – 1000 людей, кожного дня – 25 тисяч. Найбільше постраждали Полтавська, Сумська, Черкаська, Київська, Харківська та Житомирська області.

  Залишившись без хліба, селяни поїдали домашніх тварин, щурів, кору дерев, харчувалися відходами помийних ям. А в деяких випадках мав місце канібалізм, коли люди, вкрай змучені голодом, втрачали контроль над своїми діями, здоровий глузд.

Перегляньте відео

 Темі голодомору присвятив багато своїх творів сучасний український письменник Карпо Микитович Гулак.

Карпо Микитович Гулак за фахом педагог. 50 років працював учителем, директором дитячого будинку, директором середньої школи на Дніпропетровщині. Інвалід війни. Брав участь у визволенні Криму від німецько-фашистських загарбників. Зараз живе в Ялті. А родом він з Павлоградського району, з села В'язівок, тому і герої багатьох творів – його земляки.

К. М. Гулак – автор книги «Дикі груші», що являє собою збірку нарисів, памфлетів, віршів і містить цілий розділ «Немилосердні роки голодомору», де видрукувані оповідки-бувальщини про трагічні події початку 30-х років в селах України.

Оповідання «Перекличка» – це спогад К. М. Гулака про свої дитячі роки, що збіглися  з голодомором 1932 – 1933 років.

Бесіда за запитаннями

1.    Поділіться враженнями від оповідання «Перекличка». Які почуття воно у вас викликало?

2.    Коротко сформулюйте, про що це автобіографічне оповідання.

3.    Яку «страшну бухгалтерію голоду» наводить автор у творі?  (Від голоду померло 25 із 45 учнів класу).

4.    Чия смерть залишила найглибшу рану в душі оповідача? Чому? (Смерть Ялешки Плакиди прямо на уроці. Її невиконане перед смертю прохання про «мізерний шматочок хліба» з мізинчик ятрило душу оповідача все життя).

5.    Як ви гадаєте, чому автор обирає прийом переклички? Що це йому дає? (Таким способом він може розповісти про те, як діти помирають один за одним. Це страшно, коли на перекличці виявляється, що хтось із дітей помер за день).

6.    Як помер Онопрієнко Пилип? (Пилип прийшов зі школи, присів на загату відпочити та й не встав – помер).

7.    Чому Євлампій Красножон ніби зрадів смерті хлопчика? («Через парту мене штовхнув Євлампій Красножон, мовляв, читанка нам буде на трьох, як було до Пилипової смерті»). Чи довго читанка була «на трьох»? («рівно через три дні, коли я робив перекличку, Настя Сосна сповістила, що Євлампій Красножон помер»).

8.    Якою страшною смертю помер Іван Гарбуз? («Я забув, що Івана, мого сусіда, уже три дні, як не стало. Він став жертвою канібалізму»).

9.    Зачитайте фрагмент, де розповідається про те, як оповідач з Іваном Гарбузом ловлять рибу. Як ви гадаєте, для чого автор увів в оповідання цю розповідь? (Напевне, він хотів показати, що за тих екстремальних обставин люди не втрачали здатність до співчуття, зберігали в собі людську сутність. Оповідач міг побити свого товариша Івана Гарбуза за крадіжку окуня, проте, побачивши «обличчя хлопця, поколоте шипами окуня», кров і сльози на ньому, промовив: «Ваню, їж, я ще спіймаю собі»).

Проте не всі витримували муки голоду. У багатьох наступали психічні розлади, затьмарювалася свідомість, як у матері і старшої сестри Івана, жертвою канібалізму яких став хлопчик. 

10.                 «І ось нарешті сталися зміни. Згадали і про нас». Про що йдеться? (Відкрили їдальню для школярів).

11.                 Чому вчителька, Марія Іллівна, прощаючись з учнями на літні канікули, була сумна? Про що попрохала своїх уже дорослих учнів Марія Іллівна у 1955 році? («Не забувайте ніколи своїх товаришів, які загинули тоді від голоду!»)

12.                 Чи виконав це прохання Карпо Гулак? (Так. Він зберіг пам’ять про своїх товаришів в оповіданні «Перекличка»).

Завдання на 12.05.2020

Тема. Урок позакласного читання. А.Малишко "Приходять предки"

Чесність, безкомпромісність викликає в душі А. Малишка почуття невдоволення зробленим, прагнення творити краще, сплатити народові борги за все прекрасне й величне, що він дав поетові. Це святе почуття вічної невдоволеності звучить у віршах «В завійну ніч у незвіданих доріг…», «Приходять предки, добрі і нехитрі…», «Заборгував тобі я, чорний хлібе».

Поет глибше, по-новому розуміє обов’язок перед тими, кого вже немає, хто жив і віддав життя за нас, за щастя нових поколінь.

Так, А. Малишко у творі «Приходять предки» ніби звітує перед своїми предками — чи так він живе, як треба, чи не зрадив він сподівань тих, хто «кайданами подзвонював», виборюючи світле майбутнє для нащадків.

2. Опрацювання поезії А. Малишка «Приходять предки»

2.1. Виразне і вдумливе читання твору.

ПРИХОДЯТЬ ПРЕДКИ, ДОБРІ І НЕХИТРІ

Приходять предки, добрі і нехитрі,

У бородах, простелених на вітрі,

Не руки — а погнуті чорні віти,

Не очі — а прозористі орбіти.

І кайдани подзвонюють з плугами, 

Зерно, і кров, і ночі із снігами.

— Чи ти не став розщепленим, як атом, 

Недовірком, схизматом чи прелатом, 

Ярижкою нікчемним, псом на влові? 

Дитино наша, ягодо з любові!..

Дарують ласку, повну болю й змоги, 

Щоб у очах уздріть нові прологи.

2.2. Тема: згадування предків, які, виборюючи волю, страждали, терпіли поневіряння, знущання.

2.3. Ідея: висловлення почуття пошани, подяки до тих, хто творив історію, захищав рідний край, відстоював його інтереси.

2.4. Основна думка:

а) сучасне покоління повинно шанувати тих, завдяки кому на теперішній час має щасливе і вільне життя;

б) Чи ти не став розщепленим, як атом…

Ярижкою, нікчемним, псом на влові?»

2.5. Жанр: громадянська поезія.

2.6. Ідейно-художній зміст твору.

У вірші «Приходять предки» А. Малишко натякає на трагічне минуле українського народу.

Водночас вустами предків поет звертається до своїх сучасників і нащадків з болючим запитанням, чи зуміли вони зберегти національну самосвідомість, чи не втратили вони те, заради чого гинули їхні діди та прадіди:

Чи ти не став розщепленим, як атом,
Недовірком, схизматом чи прелатом,
Ярижкою, нікчемним, псом на влові?
Дитино наша, ягодо любові!

(Схизмат — розкольник, прелат — найвищий титул у католицький церкві). Дуже прикро, що навіть зараз, на початку ХХІ століття, ці питання зберігають свою емоційно-тривожну напруженість: чи зуміємо ми бути гідними своїх предків, чи буде їм за що нас поважати, нами пишатись. Проте фінальний акорд вірша А. Малишка звучить доволі оптимістично:

Дарують ласку, повну болю й змоги,
Щоб у очах уздріть нові прологи.

Тобто є шанс, є надія, що історія України не стала епілогом, фінальною згадкою про загиблу державу.

2.7. Художні засоби у творі.

Метафора: «приходять предки».

Епітети: «предки добрі і нехитрі».

Антитези: «не руки — а… віти»;
«не очі — а… орбіти».

Порівняння: «не став розщепленим, як атом».

Звертання: «Дитино наша…»

Риторичне запитання: «Ярижкою нікчемним, псом на влові?»

Риторичний оклик: «Дитино наша, ягодо з любові!..»

2.8. Бесіда за питаннями.

· Кого називають предками?

· Чи все ви знаєте про своїх предків? Розкажіть про них.

· Як А. Малишко описує предків? Що про це зазначено у творі?

(«…Добрі і нехитрі,
У бородах, простелених на вітрі,
Не руки — а погнуті чорні віти,
Не очі — а прозористі орбіти»)

· Які труднощі мали терпіти предки?

· З яким питанням звертається поет до сучасників? Від чого він їх застерігає?

· Чому Андрію Самойловичу не байдужа доля майбутніх поколінь?

· Яким, на вашу думку, хоче бачити поет майбутнє своїх українців?

· Чи варто шанувати, пам’ятати тих, завдяки кому маємо щасливе сьогодення? Відповідь обґрунтуйте.

· Що б ви розповіли своїм предкам, зустрівшись з ними?

· Чому поет великі сподівання покладає на дітей щодо майбутнього рідної країни?

· Чим твір А. Малишка є актуальним?

2.9. Додатковий матеріал.

Тлумачення слова «предок».

Предок: 1) Старший родич на висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старший за діда, бабу) // Той, від кого веде початок рід. 2) Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів // Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін.

1. Проведення тестового опитування

1. А. Малишко у творі назвав предків:
а) енергійними і сильними;
б) мудрими і цілеспрямованими;
в) добрими і нехитрими.

2. Бороди предків простелені на:
а) шляху;
б) вітрі;
в) землі.

3. Руки предків порівнюються з:
а) чорними вітами;
б) селянським плугом;
в) цілющими коренями.

4. «Прозористі орбіти» в поезії А. Малишка — це:
а) щасливе майбутнє;
б) воля;
в) очі.

5. У поезії «Приходять предки» А. Малишко звертається до:
а) ворогів українського народу;
б) дитини;
в) дослідників минулого.

6. Що подзвонює у предків:
а) кайдани;
б) серпи;
в) цвяхи.

7. У чому предки намагаються уздріти «нові прологи»?
а) Очах;
б) сумлінній праці;
в) коханні і красі.

8. Предки хвилюються з приводу того, щоб сучасник не став «розщепленим», як:
а) молекула;
б) атом;
в) цукор.

9. У поезії висловлюється застереження сучасникам, які проголошує А. Малишко від імені предків. А. Малишко бажає, щоб майбутні покоління не були:
а) зрадниками;
б) недовірками;
в) злочинцями.

10. Поет не хоче, щоб людей використовували як:
а) непотріб;
б) наймитів;
в) псів на полюванні.

11. Що дарують предки сучасному поколінню?
а) Великий скарб;
б) чарівний настрій;
в) ласку.

12. Продовжте рядки твору: «Зерно, і кров, і ночі із…»:
а) снігами;
б) вітрами;
в) дощами.

Завдання на 14.05.2020
Повторіть вивчене про Андрія Малишка

Виконайте подані завдання

Завдання на 05.05.2020
Шановні учні! 06.05.2020  о 12:00 у Вас контрольна робота з української літератури за ІІ семестр. Вам необхідно повторити вивчені раніше твори. Перегляньте, будь ласка, сторінки 183-281 підручника, поновивши свої знання.
Посилання буде розміщено на цій  сторінці за 5 хвилин до початку роботи. Контрольна робота триватиме 30 хвилин.

Тема. Андрій Малишко "Вчителька"

Зворушливою піснею «Вчителько моя» А. Малишко низько вклонився всім учителям за їхню нелегку працю. Й досі звучить вона під час шкільних свят. 

Існує легенда, що вірш написаний за реальними подіями. Нібито повернувшись після війни в рідну школу, А. Малишко не впізнав улюбленої вчительки: ця ще не стара жінка виявилась сивою. Поет дізнався, що на фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатись живими в руки ворогів. Від таких страшних життєвих трагедій вчитель-ка не втратила природної доброти, педагогічного хисту, перелила свою любов на чужих діток. Автор схиляється перед героїнею, називає її єдиною порадницею, зорею, дякує за невтомну працю:

Знов щебече юнь і цвіте трава,

Пізнаю тебе в постаті несхилій,

Вчителько моя, зоре світова,

Раднице моя На Вкраїні милій!

Прослухайте пісню "Вчителько моя"

Прочитати вірш "Вчителька" (стор.281-282)

Опрацюйте поданий нижче матеріал

Вірш став піснею, та ще й народною, бо він мелодійний, із задушевними словами, які знаходять відгук у серці кожної людини. Головна думка вірша – треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей. 

Зміст вірша А. Малишка щирий, задушевний завдяки досконалій художній формі, вдало дібраним художнім засобам. Художні засоби “Вчителька” Малишка.

 Епітепи у вірші Малишка “Вчителька”: 

Зоре світова — учитель, найвища посада на землі. Як зоря, він несе світло знань, добра і миру; слово «світова» асоціюється водночас зі світлом і світом; постаті несхилій — цей епітет підкреслює незламність, силу характеру вчительки, яка знайшла в собі мужність після пережитого горя знову прийти до дітей, вчити їх добра, наставляти на розум; чорна злива — епітет «чорний» у складі метафоричного вислову (слова, вжиті у переносному значенні) нагадує про жах війни; партизанська ніч — згадка про мужніх захисників вітчизни, які ціною неймовірних зусиль, а то й самого життя наближали в тилу у ворога перемогу над фашистськими загарбниками; може, й героїня вірша, наражаючись на смертельну небезпеку, допомагала партизанам; непожата нива — асоціюється з горем, лихом, що спіткало господарів цього поля і завадило зібрати найцінніше — хліб; в молодій весні, в колосистім полі — ці епітети створюють образ юності, адже школу закінчують звичайно навесні; колосисте поле символізує щедрість і повноту життя, його розквіт. 

Епітети, до яких вдається поет, служать для створення містких, яскравих і разом із тим зворушливих, задушевних поетичних образів — щирої й мужньої вчительки-наставниці, юних випускників — надії та майбутнього країни, образи рідного краю; нагадують епітети й про тяжке воєнне лихоліття. метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива, щебече юнь Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива; Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій! Звертання – Вчителько моя, море світова 

Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?” зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко; повтори – і  дзвенить дзвінок, летять-летять; слова в переносному значенні – і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін. Як бачимо, у А. Малишка немає випадкових художніх засобів, кожне слово виважене, значуще, викликає багато асоціацій. Це свідчить про великий поетичний дар митця.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/andriy-malishko-vchitelka-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

• Який настрій навіяла вам поезія «Вчителька»?
• Який настрій ліричного героя?
• Яка тема твору?
• У чому ви вбачаєте головну думку, ідею?
• Чому автор із глибокою ніжністю ставиться до вчительки?
• Чи є у вас справжні вчителі, до яких ви ставитесь із пошаною та повагою?

Конкурс на найуважнішого учня

1. Про яку пору року йдеться у вірші «Вчителька»?  2. Який час доби зображено в поезії?  3. Яке дерево росте під вікном у школі?  4. Скільки синів було у вчительки?  5. Що сталося з її синами? 6. Як поет називає свою вчительку?  7. Яких птахів згадує поет?  8. Які слова свідчать про працьовитість і наполегливість учительки?  9. Які предмети щоденного вжитку школярів згадано у вірші? 10. Якими словами підкреслює поет незламність учительки, її мужність? 11. Хто написав музику до вірша? (Композитор Платон Майборода) 12. У чиєму виконанні «Пісню про вчительку» почули в усьому світі? (Народного артиста України Дмитра Гнатюка)

Завдання на 07.05.2020

Тема. Самостійна робота за творчістю А.С.Малишка

Код доступу 896775,

відкривши посилання
join.naurok.ua

Завдання необхідно виконати   7 травня до 18:00



Завдання на 30.04.2020

Шановні учні, сподіваюсь, що ви вивчили "Пісню про рушник" напам'ять. Відеозаписи та повідомлення  "Символічне значення рушника для українців" можете надсилати  на пошту kovalinka50@gmail.com 30.04 з 18.00 до 20.00.

Тема. Андрій Малишко. «Чому, сказати, й сам не знаю…». Художні засоби донесення до читача ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті

А.Малишко співпрацював з багатьма композиторами – це Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Андрій Штогаренко,  але особливо плідно, починаючи з 1949 року, - з композитором Платоном Майбородою (понад 30 пісень). Сьогодні на музику покладено понад ста віршів поета. 

За вісім днів до смерті, 8 лютого 1970 року, Андрій Малишко створив останній із віршів «Чому, сказати, й сам не знаю…». Ним автор прощався з Україною і всім для нього найдорожчим. А музику до цього твору теж написав П.Майборода.

Поезія А.Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина». Усі сходяться на тому, що це – перлина української літератури, шедевр поета-патріота. Догорало чисте багаття його життя, фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. 

Послухайте пісню

Цікава історія пісні «Стежина», музику до якої було створено через кілька років після смерті А.Малишка

…Початок 1970 року. Проханням важкохворого поета було принести до лікарні цвіт яблуні. За вісім днів до смерті поет залишив уявну лікарняну палату і полинув до сільської хати, став босоніж на стежину і вийняв зі свого серця слова: «Чому, сказати, й сам  не знаю…».  Саме цей твір став його лебединою піснею.

Цікаво, що сам поет подарував цей твір своєму другові Майбороді, а той написав до нього чудову мелодію і дав назву новій пісні «Стежина».

Прочитайте поезію

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.

Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.

1970

- Яка тема твору?

- Як ви гадаєте, що прагнув донести до читачів автор своєю поезією? У чому головна думка?

- Що відчуває автор, згадуючи стежину свого життя?

- Який настрій охопив вас під час читання твору?

- У якому настрої перебуває ліричний герой?

                                                           пам'ять

Стежина                                           любов до рідного краю

                                                             біль і жаль

Домашнє завдання: виразне читання поезії "Чому, й сказати, сам не знаю..."

Завдання на 28.04.2020

Тема. Андрій  Самійлович Малишко. Коротко про поета. "Пісня про рушник"

Пригадаймо!

· Що називається піснею? (Пісня — словесно-музичний твір або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу)

· Які пісні бувають? (Календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові)

· Назвіть відомі вам літературні пісні та їх авторів.

· На які види розподіляються пісні? (Народні, літературні)

· Назвіть композиторів, які поклали слова поезій на музику? (Платон і Георгій Майборода, О. Білаш, П. Козацький, Л. Ревуцький, А. Штогаренко, М. Вериківський, С. Козак, Ю. Мейтус, Ф. Надененко та інші)

· Чому вважають, що пісня — душа українського народу, що в ній — вся історія рідного краю?

· Для чого призначений рушник? Які народні обряди пов’язані з ним?

1. Життєвий і творчий шлях А. Малишка. Матеріал для вчителя

Андрій Самійлович Малишко (14.11.1912 — 17.02.1970)

У південно-західній частині селища Обухів, що на Київщині, у невеличкій садибі з діда-прадіда мешкають Малишки. Вони ніколи не були кріпаками, а належали до козацького стану. В околиці їх знають як вправних чоботарів. Чоботарським ремеслом прославився дід Микита і три його сини — Микита, Самійло та Гнат. Вони шили чоботи собі, на замовлення і на продаж.

Сім’я Самійла Малишка, в якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір’ю, бабуся і одинадцятеро дітей. Клаптик землі, який дістався у спадок Самійлові Микитовичу, та незначні доходи сільського шевця не завжди могли прогодувати сім’ю. Тому інколи доводилось йому йти на заробітки в каховські степи, у далеку Таврію. А був Самійло Малишко кремезний, суворий, мовчазний, з пишними козацькими вусами, чим нагадував Андрієві козака Мамая.

Із особливою ніжністю згадував письменник свою матір, Івгу Остапівну, по-вуличному Базилиху: «Як живу, бачу я свою матір Івгу-Базилиху — сині, задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля куделі, вона співала тихенько і протяжно, і ці пісні врізались мені в пам’ять на все життя» Мати поета була родом з бідної селянської сім’ї, де шматок хліба заробляли і дорослі, й діти. У ніяких школах вона не вчилась, зате природа наділила її гострим розумом, чудовою пам’яттю і добротою. Любила Івга Остапівна і гарно вдягнутися: мала декілька вишитих сорочок, намисто і навіть срібний хрестик, який цінувала як найбільший скарб. Пізніше часто бувала в письменницькому товаристві, серед друзів сина, але своїм розумом не поступалася ні перед ким. Мати для Михайлика була ідеалом людини. Вона була й джерелом його творчого натхнення.

Із спогадів друзів дитинства, родичів постає хлопчик невисокого росту, міцної будови, з темно-русим волоссям, з правильним овалом обличчя, високим чолом і «монгольськими очима». Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра (Андрій був третім сином у сім’ї). Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, в якій носив книжки. А в другому класі на цій торбинці друкованими літерами написав своє ім’я і прізвище. По імені й прізвищу звали його лише вчителі, а для всіх інших він був Дуся, Дусик Базелик. На уроках любив пустувати, але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Траплялося й таке, що інколи не знав відповіді на запитання. Для хлопця це був великий сором. Він страшенно переживав, навіть відмовлявся від обіду і тримався відлюдкувато аж до наступного дня. У кінці навчального року діти здавали свої книжки. Андрійкові підручники, як згадує сестра Галя, завжди були чистенькі й охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати.

Дитинство поета нічим не відрізнялося від життя інших сільських хлопчиків. Зимою до школи, а влітку — торбинка з цибулинкою, окраєць хліба, попереду корова з телям — і на пасовище.

Любов до книги передав Андрієві дядько Микита, якого прозивали «чорнокнижником» і який довгенько засиджувався над Шевченковим «Кобзарем». Тільки-но Малишко навчився писати, як відразу почав піддавати «обробці» мамині пісні. Дуже йому не хотілося, щоб у них був сумний кінець. «Чорний ворон опівночі виклював козацькі очі»,— закінчила співати ненька. Хлопчик переробив пісню на свій лад: «Чорний ворон опівночі не клює козацькі очі». Навіть батько здивувався: «Ти послухай, стара, що він ото вигадує. Ну й чудна, їй-богу, дитина!» Так починалося Малишкове віршування.

Кажуть літературознавці, що його поезія пісенна. А чи не в дитинстві її витоки? Від старенького брата Василя ще зовсім малим Андрій навчився грати на гармонії. Василь брав його з собою навіть на весільні гуляння. А коли підріс, то підміняв у весільних музик бубнаря, іноді довіряли йому на якусь годину замінити й основного гармоніста. Отут-то і вбирала Малишкова пам’ять народний пісенний розмай. А коли Андрій з Василем починали співати, то не можна було не заслухатись…

Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді й сам писав музику. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя… Він і зараз живе в своїх задушевних поезіях і піснях, які стали справжніми мистецькими шедеврами.

Прослухайте твір А. Малишка «Пісня про рушник»

 Історія написання «Пісні про рушник».

Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959).

Написана пісня у 1959 року до кінофільму «Літа молоді». Композитор П. Майборода написав музику до вірша поета.

Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.

Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.

Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір.

«Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері.

Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові.

«Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.

Занотуйте в зошитах

 Ідея: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.

 Основна думка: материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.

Жанр: пісня.

 Композиція.

Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.

«Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.

Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.

Ідейно-художній зміст пісні.

Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». Так А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. Її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль.

Світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. Через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові. Росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров — усе це прикмети прекрасного сонячного весняного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.

2.9. Популярність твору, його зв’язок з народною творчістю.

«Пісня про рушник» у народі популярна, оскільки вона бентежить, хвилює кожного. І ще тому, що вона проста, задушевна, що в ній знаходимо картини й образи, знайомі з народних пісень. І рушник вишиваний, і дорога далека, і щастя-доля, і зелені луги — усе це взято із щедрого арсеналу народної творчості, перетоплене в серці поета, збагачене його власними образами (щебетання дібров, солов’їні гаї, незрадлива усмішка) і тому привертає нашу увагу, бентежить, радує, сповнює передчуттям далеких доріг і безмежної вдячності до найдорожчої нам людини — рідної матері.

Художні засоби пісні.

Звертання: «Рідна мати моя».

Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав».

Повтори:

«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала».

«І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої».

«І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов».

Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов».

Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…».

 Опрацювання ідейного змісту пісні. Бесіда за питаннями.

· Яке символічне значення приділялося рушникові в житті людей?

· Для чого мати, коли син вирушав у дорогу, давала йому рушник?

· Чому рушники прикрашали різноманітними вишивками? Що вони символізували?

· Опишіть почуття ліричного героя твору. Про що вони свідчать?

· Що хотів бачити герой на материнському рушникові? Як про це зазначено у творі?

(«Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої»)

· Чи можна вважати рушник відображенням життя людини, її світогляду, віри? Якщо так, то з чим це пов’язано? Відповідь вмотивуйте.

· Про яку далеку дорогу говорить А. Малишко у творі?

· Що саме запам’яталося ліричному герою зі свого дитинства?

· Як гармонують краса природи і почуття героя, коли він брав до рук материнський рушник?

· Прокоментуйте рядок поезії: «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю». З чим викликаний цей біль?

· Що ви відчули після читання або прослуховування пісні А. Малишка?

 Домашнє завдання:

Вивчити вірш напам'ять, підготувати повідомлення  "Символічне значення рушника для українців".

Завдання на 21.04.2020

Тема. "Неймовірні пригоди Івана Сили". Образ Івана Сили (Івана Фірцака) - втілення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості 

Пригадаймо!

ПРО КОГО ЙДЕТЬСЯ?

   1.«Йому доручали, як правило, найскладніші завдання. Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Коли він щось роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується». 

2.    …був дебелим чорношкірим з білосніжною усмішкою. 

3.     …у білосніжній формі і з люлькою в руці. 

4. … виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями. 

5.  … елегантно вбраний панок з борідкою.

6.     У молодості … був поліцейським, і чи не в кожному поліцейському управлінні висів його портрет.

7.     …екстравагантна вродлива пані. 

8.     … ходив по арені й зображував ведмедя, час від часу піднімаючи руки, наче лапи, і рикаючи в зал.

9.     Вона сиділа в розкішному різьбленому кріслі на окремому підвищенні, час від часу прикладаючи до очей театральний бінокль.

10.  Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні … 

11.… вона знову зупинилася, і її великі блакитні очі наповнилися слізьми… 

12.Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. 

Характеристика образу Івана Сили

Скласти анкету  героя

Прізвище, ім’я: 

Прізвисько: 

Місце народження:

Вік: 

Сімейний стан: 

Соціальний стан: 

Національність: 

 Риси вдачі: (дібрати цитати, навести приклади)

-  працьовитість 

-  упертість 

-  ощадливість 

-  зневага до алкоголю 

-  наполегливість, цілеспрямованість

-  обдарованість: 

- уподобання:

* любов до їжі 

* любов до сну 

   Окремі риси:

-         віра в Бога

-         поважне ставлення до тварин 

-         любить батьківщину

Суспільний статус:

Життєвий принцип: 

Домашнє завдання

1. Дати відповіді на вікторину "Про кого йдеться?"

Увага!!!!Виконане завдання надсилати на пошту kovalinka50@gmail.com 22.04 з 18.00 до 20.00. Надсилайте, будь ласка, вордовський документ. Так легше виправляти помилки.

2. Скласти анкету героя за зразком

Завдання на 23.04.2020

Тема. Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили». Морально-етична проблематика твору: добро і зло, справжня дружба і любов, чесність і підступність

      Аналіз морально-етичної проблематики повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили»

- Які ж проблеми порушує автор у повісті?

(Проблеми добра і зла, дружби, боротьби із зажерливістю та брехливістю).

"Неймовірні пригоди Івана Сили" - казка про життя реальної людини. Та пропри казкову форму, - це твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість.

     Складання таблиці «Добро і зло у творі».

ДОБРО	ЗЛО

   

- На прикладі яких героїв твору ми можемо говорити про справжню дружбу? Свою думку підтвердьте цитатами з твору.

-  Чи є у творі любовна лінія? Яка  історія кохання Івана та Мілки.

- Чи зустрічаємося ми у творі з людською підступністю? Підтвердьте свої міркування цитатами з тексту.

4.3.          Визначення проблематики.

-         Добро і зло

-         Дружба і любов

-         Чесність і підкупність

4.4.  

Домашнє завдання активне

Завдання необхідно виконати до  24 квітня 19:00 

Код доступу 871135,

відкривши посилання
join.naurok.ua

Завдання на 14.04.

Тема. Олександр Гаврош. Про письменника. Повість "Неймовірні пригоди Івана Сили"

1. Про письменника

Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет журналістики Львівського Національного університету імені Франка. Працює в закарпатських та всеукраїнських ЗМІ.  Член Асоціації українських письменників. Переможець «Коронації слова» 2007 року (ІІ місце) та лауреат 2008 року за п’єси «Ромео і Жасмин» і «В Парижі красне літо…». 

Автор поетичних збірок та публіцистичних книжок. А також дитячих повістей «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» («Видавництво Старого Лева», 2007), «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» («Видавництво Старого Лева», 2008). Остання стала лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» як краще видання для школярів середнього та старшого віку. Твори друкувалися в часописах «Сучасність», «Київська Русь», «Ї», «Дніпро», антології «Біла книга кохання», альманахах «Джинсове покоління», «Корзо». Окремі твори перекладені білоруською, словацькою, польською, сербською мовами. Засновник і співголова журналістського клубу «НеТаємна вечеря». Автор багатьох творчих проектів. 

Лауреат журналістської премії імені Йосипа Терелі (2010 рік). Олександр Гаврош двічі ставав фіналістом конкурсу "Коронація  Слова" у номінації "П'єси". "Ромео і Жасмин" (ІІ премія 2007 року) з неабияким успіхом іде у трьох театрах – Київському студентському театрі "Вавилон", Одеському театрі юного глядача і Дніпропетровському державному музично-драматичному театрі імені Шевченка. 2008 року ввійшла до фіналу його п'єса "В Парижі красне літо".

Автор повістей для дітей: "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу", "Пригоди тричі славного розбійника Пинті", "Галуна-Лалуна або Іван Сила на Острові Щастя".

2.Теорія літератури ( повторити, записати в зошитах)

Пригодницький твір – це твір, в якому зображені непередбачені, несподівані події, випадки (допомога в скрутну хвилину та ін..), що трапляються з героями під час подорожі, мандрівки і часто пов’язані з ризиком.

Літературознавці  називають твір гумористично-пригодницькою повістю.

Повість — епічний жанр літератури, розповідний художній твір, у якому досить широко змальовано життя одного чи кількох героїв протягом досить тривалого або важливого за подіями часу.

3. «Неймовірні пригоди ІванаСили» — казка про життя реальної людини

        Прототипом образу ІванаСили стала реальна людина — ІванФірцак (сценіч­неім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

 «Неймовірні пригоди ІванаСили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість.  О. Гав­рош відтворив історію  незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

4. Історична довідка

Іван Фірцак народився у червні 1899 року в українському селі Білки на Закарпатті. За неймовірну силу отримав прізвисько «Кротон».

Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.

Чемпіон Європи з культуризму.

Вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. Побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою.

Виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу.

З рук королеви Англії Іван Фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.

Американська преса називала його найсильнішою людиною XX століття.

Після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластину.

Але Кротон і далі продовжував свої знамениті виступи.

На початку сорокових років повернувся на Закарпаття з дружиною Руженою Зікл, повітряноюгімнасткою «Герцферт-цирку».

Подружжя мало восьмеро дітей. Старший син Іван став чемпіономУкраїни з боксу в середній вазі.

Помер знаменитий силач у 1970 році в рідному селі Білки. У народійого прозивали Іваном Силою.

"Я гордий з того, що Кротон був добрим товаришем мого діда Юрія, хоч жив від нашого села Керецьки за тридцять кілометрів униз за течією Боржави; що мене самого разом із братом той богатир на початку 60-х на свій виступ у нашому сільському клубі пустив безплатно, «бо онуки мого цімбора-товариша мають розповідати про білецького Івана ще й дітям своїм»; що, редагуючи обласну газету «Новини Закарпаття», ми зі спортивним журналістом Василем Гаджегою зуміли випустили солідний тритомник «Кротон»...» (Василь Нитка, "Голос України" golosukraine.com.)

За книжкою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» режисер Віктор Андрієнко створив фільм для дітей «Іван Сила», який на 43-му Міжнародному кінофестивалі «Молодість» у Києві було відзначено спеціальним дипломом «За найкраще режисерське рішення».

5. Переглянути фільм можна за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=zQIAnUMZ4HU

6. Паспорт твору (занотувати)

Тема: розповідь про пригоди простого хлопця із закарпатського села Білки, який, завдяки надзвичайній фізичній силі, а також силі духу і доброті, здобув собі славу найсильнішої людини світу, перемагав найвидатніших богатирів, разом із мандрівним цирком побував у багатьох країнах світу.

Ідея: уславлення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості в особі Івана Сили.

Жанр: пригодницька повість.

Композиція повісті

Твір складається із  двох частин; 42 розділів, ще одного розділу, «… в якому нічого не залишається, як попрощатися» та післямови

Морально-етична проблематика твору: добро і зло, справжня дружба і любов, чесність і підступність.  

Сюжет

Головний герой книги – силач Іван Фірцак, який жив у ХХ столітті і зажив великої слави. Іван народився на Закарпатті у маленькому селі, і його історія починається з того, як він молодим хлопцем приїхав на заробітки до великого міста.
           Обставини складаються так, що вантажник починає працювати у цирку і стає справжнім відкриттям свого часу. Він стає чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, мандрує світом, виступає навіть перед королевою Великої Британії, а згодом завойовує звання найсильнішої людини планети.
            Іван – добряк, досить простий і неймовірно щирий. Він дуже сильний, але не користується своєю силою заради лихих справ, йому щиро шкода тих, кого він перемагає, силач не замиловується собою і прагне віднайти особисте щастя.
На верхівці своєї кар’єри Іван Сила полишає цирк, одружується і повертається у рідні гори.

Домашнє завдання

Прочитати повість; ПІДГОТУВАТИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ІСТОРИЧНІ ФАКТИ У ТВОРІ (СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЦИРКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, БІЙ З ДЖОНОМ ДЖЕКСОНОМ, ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ).

РОЗРОБИТИ ПЛАН ДІЙ «ЩО РОБИТИ, ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ?»

1.Прочитати книгу можна за посиланням

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12839

2. Прослухати книгу можна за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=YRV990vv72o

Завдання на 16.04.

ТЕМА. ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ. «НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ІВАНА СИЛИ». ІВАН СИЛА – УТІЛЕННЯ НЕПЕРЕМОЖНОГО ДУХУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЙОГО ДОБРОТИ Й ЩИРОСТІ

1.     Пригадайте, будь ласка, хто головний  герой твору «Неймовірні пригоди Івана Сила». (Іван Сила – двадцятирічний юнак із Закарпаття, який приїхав до Києва у пошуках роботи).

2.     У чому його особливість? (Іван виявився надзвичайно сильним. Приїхавши до столиці він дуже швидко здобув славу, став чемпіоном Республіки, почав працювати у цирку, виконуючи небезпечні трюки. Під час гастролей неодноразово доводив, що являється одним із найсильніших людей світу).

3.     Чи знайоме вам його ім’я в реальному житті? (Так, Іван Сила – прототип всесвітньо відомого силача Івана Фірцака на прізвисько Сила. Він виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу, став чемпіоном Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму, був названий американською пресою найсильнішою людиною XX століття).

4.     Що таке прототип? (Прототип – це реальна особа, уявлення про який послужило письменнику першоосновою при створенні літературного типу, образу людини - героя твору)

5.     Чи знаєте ви ще українських силачів, крім Івана Фірцака, якими нам варто пишатися? (Так, Іван Піддубний із Полтавщини, який став чемпіоном світу з боротьби на початку ХХ століття. Василь Вірастюк – володар титулів «Найсильніша людина України» та «Найсильніша людина світу», брати Клички – чемпіони світу з боксу у важкій вазі, Дмитро Халаджі – автор понад двох десятків силових рекордів, занесених до Книги рекордів України та Всесвітню Книгу рекордів Гіннеса).

2.      

                 Розставте події відповідно до хронології.

1. Велет різко відскочив убік і з розмаху вдарив Івана кулаком у груди. Той заточився, але втримався на ногах. Образа і біль були такими сильними, що іван, не довго думаючи, з усієї сили тріснув у відповідь. Велет цього не очікував, тож кулак парубійка потрапив йому просто в щелепу. Пролетівши зо два метри, він гучно упав до ніг вражених глядачів. 2. Приголомшена публіка не знала, як реагувати. Кілька секунд панувала мертва тиша. Коли ж він опустив штангу і суддя оголосив, що новим чемпіоном Республіки став іван Сила, зала вибухнула. 3. Ніч іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. 4. У розкішний спортивний палац набилася купа кореспондентів. Особливо багато їх було з Японії. Там не мали жодного сумніву, що Пацака Макурі стане світовим чемпіоном. Зрештою, тому японці й оплачували поєдинок. 5. Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал. 6. Відважний Фікса не встиг витягнути посвідчення агента 008, як отримав залізним прутом по голові, тихо зойкнув і простягся біля Івана Сили. Нападники тут же накивали п'ятами. На шум у провулку визирнули сусіди, які й викликали поліцію та швидку допомогу.

Запитання 

♦ Чому тренер Брякус заборонив Іванові тягати мішки на вокзалі, адже це також фізичне навантаження?

♦ Чи обов'язково здобувати перемогу? Можливо, головне — взяти участь?

♦ Чи всі проблеми можна вирішити силою?

♦ Чи були в Івана Сили справжні друзі? Кого ви можете назвати серед них?

 Хто уособлює підступність у творі?     

       

„ "Неймовірні пригоди Івана Сили” — звичайна історія про хлопця із незвичайними здібностями, який опиняється в типовій ситуації людини, що приїхала підкорити столицю, а підкорила майже весь світ. Навіть не віриться, що автор переказує реальні події із життя відомого уродженця селища Білки, найсильнішої людини ХХ століття. 

                                   ІСТОРИЧНІ ФАКТИ У ТВОРІ 

ІВАН ФІРЦАК, ПРОТОТИП ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ ФІЛЬМУ "ІВАН СИЛА",  НАРОДИВСЯ 1899 РОКУ В         С. БІЛКИ (ІРШАВСЬКОГО РАЙОНУ НА ЗАКАРПАТТІ), У СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ, ЯКА НАЛЕЖАЛА ДО СЕРЕДНЯКІВ. НЕЙМОВІРНА ФІЗИЧНА СИЛА ЮНАКА ШВИДКО ПРИВЕРНУЛА ДО НЬОГО УВАГУ. У ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ІВАН, ЯКИЙ ОТРИМАВ ПРІЗВИСЬКО СИЛА, ПОДАВСЯ НА ЗАРОБІТКИ ДО ПРАГИ. У 1919 Р. ІВАН ФІРЦАК ПОТРАПЛЯЄ НА ПРАЗЬКИЙ ЗАВОД І ПРАЦЮЄ ТУТ ДЕЯКИЙ ЧАС. НЕВДОВЗІ ІВАН ВЛАШТУВАВСЯ ВАНТАЖНИКОМ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ВОКЗАЛІ. ТАМ ДІЯЛА ЧІТКА ОПЛАТА ЗА КОЖНИЙ ПЕРЕНЕСЕНИЙ КІЛОГРАМ ВАГИ. НОРМУ АТЛЕТ ВІДРОБЛЯВ ЗА ПІВДНЯ.

СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЯК СПОРТСМЕН-АМАТОР СТАВ ВІДОМИМ ТА ПОПУЛЯРНИМ У 20-Х РОКАХ, КОЛИ ПОЧАВ ПЕРЕМАГАТИ НА БІЙЦІВСЬКИХ ТУРНІРАХ І ЗМАГАННЯХ У ПРАЗІ. ПЕРШИМ СПОРТИВНИМ ПОЄДИНКОМ ДЛЯ ЗАКАРПАТЦЯ СТАВ БІЙ ІЗ МАНДРІВНИМ СИЛАЧЕМ ВІЛЕТОМ, ЩО ЗАРОБЛЯВ СОБІ НА ПРОЖИТОК ВИСТУПАМИ НА ВУЛИЧНИХ АРЕНАХ. БІЙ ДЛЯ ВІЛЕТА СКІНЧИВСЯ ПОВНОЮ ПОРАЗКОЮ. ПІД ЧАС ПОЄДИНКУ ІВАНА ФІРЦАКА ПОМІЧАЄ ТРЕНЕР ОНДРЖЕЙ НЕЙМАН, ЯКИЙ НА ТРИВАЛИЙ ЧАС СТАЄ НАСТАВНИКОМ СИЛАЧА. ФІРЦАК НАЗИВАВ ЙОГО «ПАНОМ ПРОФЕСОРОМ». ЮНАК ТРЕНУВАВСЯ ІЗ 25-КІЛОГРАМОВОЮ ГИРЕЮ. НЕ ТІЛЬКИ НОСИВ ЇЇ ВДОМА У ДВОРІ, А ТАКОЖ ЇЗДИВ ІЗ НЕЮ ТРАМВАЄМ.
У 1922 РОЦІ НА ЧЕМПІОНАТІ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ З ВАЖКОЇ АТЛЕТИКИ ІВАН ФІРЦАК ПІДНЯВ ВАГУ 150 КГ І ЗДОБУВ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ. СТАВ ПЕРШИМ ВАНТАЖНИКОМ В ІСТОРІЇ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОГО СПОРТУ, ЩО ВИГРАВ ПЕРШІСТЬ РЕСПУБЛІКИ. НЕЗАБАРОМ СТАВ ЧЕМПІОНОМ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ З РУКОПАШНОГО БОЮ. ВІН НЕОДНОРАЗОВО СТАВАВ ПЕРЕМОЖЦЕМ ПРАЗЬКОГО КЛУБУ ВАЖКОАТЛЕТІВ «ПРАГА-БУБЕНЕЧ». ІВАН ФІРЦАК 70 РАЗІВ ПЕРЕМАГАВ У БОРОТЬБІ З ГИРЬОВОГО СПОРТУ, БУВ ПЕРЕМОЖЦЕМ КОНКУРСУ КРАСИ ТІЛА В ПАРИЖІ.
ОДНИМ ІЗ СУПЕРНИКІВ ІВАНА ФІРЦАКА БУВ ЧЕМПІОН КРАЇНИ КОЛАР ГРДЛІЧКА, З ЯКИМ ВІДБУЛАСЬ СУТИЧКА В РЕСТОРАНІ «СЛОВАН». ФІРЦАК БУВ ЗМУШЕНИЙ ЗАПЛАТИТИ ШТРАФ, ТАК ЯК ЧЕХ СЛУЖИВ У ПОЛІЦІЇ. ПІСЛЯ ОФІЦІЙНОГО ВИГРАШУ ПЕРШОСТІ ІВАНОВІ ТАКОЖ ЗАПРОПОНУВАЛИ СТАТИ ПРАВООХОРОНЦЕМ, АЛЕ ВІН ВІДМОВИВСЯ.
ПІД ЧАС ПОЇЗДКИ ДО КАРЛОВИХ ВАР, АВТОМОБІЛЬ, ЯКИМ КЕРУВАВ ТРЕНЕР ІВАНА ФІРЦАКА, ПОТРАПИВ В АВАРІЮ. АНДРЖЕЙ НЕЙМАН ЗАГИНУВ, А ІВАН ШІСТЬ ТИЖНІВ ПРОВІВ У ЛІКАРНІ. ПОЛІЦІЯ ЗААРЕШТУВАЛА ЙОГО, ЗВИНУВАТИВШИ У ВБИВСТВІ. ЗГОДОМ ДВОЮРІДНИЙ БРАТ НЕЙМАНА АДВОКАТ ГАЙХЕЛ ВЗЯВ ФІРЦАКА НА ПОРУКИ, СПЛАТИВШИ ВЕЛИКУ ГРОШОВУ ЗАСТАВУ.

ЦИРКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЗАЛИШИВШИ АМАТОРСЬКИЙ СПОРТ, КРОТОН-ФІРЦАК ДОЛУЧИВСЯ ДО ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА. ВІН СТАВ АРТИСТОМ ВІДОМОГО ПРАЗЬКОГО «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКУ». МАЧОК МАКЛЕР, ГОЛОВНИЙ ПОСТАНОВНИК, ЩО 30 РОКІВ ПРОПРАЦЮВАВ У ЦЬОМУ ЦИРКУ, ЗАПРОПОНУВАВ ІВАНОВІ СТАТИ ЗІРКОЮ АРЕНИ. З «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКОМ» ІВАН ФІРЦАК ОБ’ЇЗДИВ ПІВ СВІТУ, ПОЛОНИВШИ СВОЄЮ МАЙСТЕРНІСТЮ УГОРЩИНУ, БОЛГАРІЮ, ГРЕЦІЮ, РУМУНІЮ, ФРАНЦІЮ, ДАНІЮ, НІДЕРЛАНДИ, ПОЛЬЩУ, КАНАДУ, США ТА БАГАТО ІНШИХ КРАЇН. ЗАГАЛОМ ВИСТУПАВ У 64-Х КРАЇНАХ СВІТУ. ФІРЦАК, ЯКОГО НА АФІШАХ НАЗИВАЛИ ІВАН СИЛА, ВИХОДИВ НА СЦЕНУ ПЕРЕД ВЕЛИКИМИ АУДИТОРІЯМИ У ВІДНІ, БЕРЛІНІ ТА ВАШИНГТОНІ, ДЕ РВАВ ЗАЛІЗНІ ЛАНЦЮГИ, ЖОНГЛЮВАВ ВАЖКИМИ ПРЕДМЕТАМИ (ГИРІ, КУЛІ, ШТАНГИ), ЛЕЖАВ НА РОЗБИТОМУ СКЛІ, ТРИМАЮЧИ НА СОБІ 500 КІЛОГРАМІВ ВАГИ, ЗУБАМИ ТЯГНУВ ВАНТАЖІВКИ, ГНУВ ПАЛЬЦЯМИ ЦВ’ЯХИ, РОБИВ З НИХ РІЗНІ ФІГУРИ, ЯКІ РОЗДАВАВ ГЛЯДАЧАМ. ЗА ЙОГО ФЕНОМЕНАЛЬНУ СИЛУ, ТРЮКИ, БАГАТО УНІКАЛЬНИХ РЕКОРДІВ СВІТОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ ПРИСВОЇЛА ІВАНУ ФІРЦАКУ ІМ’Я АНТИЧНОГО ГЕРОЯ КРОТОНА.
У США ІВАН ВИКОНАВ РЕКЛАМНИЙ ТРЮК: ЛІГ НА ЗЕМЛЮ Й ЛЕГКОВЕ АВТО ПЕРЕЇХАЛО ЙОМУ ЧЕРЕЗ ГОРЛО. ФОТОКАРТКА ЦЬОГО НОМЕРА ОБІЙШЛА ЧИМАЛО АМЕРИКАНСЬКИХ ГАЗЕТ. ЗГОДОМ ВІН УВІВ ЙОГО ДО СВОЄЇ ПРОГРАМИ ПІД НАЗВОЮ «ЛЮДИНА ПІД КОЛЕСАМИ МАШИНИ».
У 1927 Р. ВЛАСНИКИ КОНЦЕРНУ «ФОРД», НА ЗНАК ПОШАНИ, ПОДАРУВАЛИ ФІРЦАКУ ІМЕННИЙ АВТОМОБІЛЬ.

БІЙ З ДЖОНОМ ДЖЕКСОНОМ

ПІСЛЯ МІСЯЧНИХ ГАСТРОЛЕЙ «ГЕРЦФЕРТ-ЦИРКУ» В ЛОНДОНІ КОРОЛЕВА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, ЯКА ВІДПОЧИВАЛА ЗІ СВОЇМ ПОЧТОМ У БЛЕКПУЛІ, ЗАПРОСИЛА ГОСТЕЙ ПОКАЗАТИ ПРОГРАМУ У П’ЯТИТИСЯЧНОМУ ЗАЛІ ЦИРКУ ТАУЕР. ТУТ ІВАН ТЯГНУВ ЛАНЦЮГОМ ВАНТАЖНУ МАШИНУ, НАПОВНЕНУ ЛЮДЬМИ. НА ПРОХАННЯ КОРОЛЕВИ ІВАН ФІРЦАК У ШКІРЯНИХ РУКАВИЦЯХ НА РИНЗІ ПОМІРЯВСЯ СИЛОЮ ІЗ СУПЕРВАЖКОВАГОВИКОМ, НА ТОЙ ЧАС ЧЕМПІОНОМ СВІТУ З БОКСУ ДЖОНОМ ДЖЕКСОНОМ. БІЙ ЗАКІНЧИВСЯ ПОРАЗКОЮ ДЖЕКСОНА, ЯКОМУ КРОТОН ПРОЛОМИВ ГРУДНУ КЛІТКУ — УДАР БУВ НАСТІЛЬКИ ПОТУЖНИМ, ЩО ТРІСНУЛА РУКАВИЦЯ. ПІСЛЯ ПОЄДИНКУ ДЖЕКСОН НЕ ВИТРИМАВ І ВИКИНУВСЯ З ВІКНА БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДИНКУ. ВНАСЛІДОК ЦЬОГО ВИПАДКУ ІВАН ФІРЦАК ЗАЗНАВ НАПАДУ ПРИХИЛЬНИКІВ ДЖОНА ДЖЕКСОНА, ЯКІ СИЛЬНО ТРАВМУВАЛИ ГОЛОВУ СПОРТСМЕНА ТА СПРИЧИНИЛИ ВІДКРИТИЙ ПЕРЕЛОМ ЧЕРЕПА. ВІДТАК, ЛІКАРІ ЗМУШЕНІ БУЛИ ІМПЛАНТУВАТИ ЗОЛОТУ ПЛАСТИНУ В ПОШКОДЖЕНУ КІСТКУ. ДВА МІСЯЦІ АТЛЕТ ХОДИВ ІЗ ЗАБИНТОВАНОЮ ГОЛОВОЮ, А НАДАЛІ ВИСТУПАВ У ПЕРУЦІ. В ЯКОСТІ КОМПЕНСАЦІЇ ТА ВИЗНАННЯ ІВАНА ФІРЦАКА, ЯК ВИДАТНОГО БОРЦЯ, КОРОЛЕВА АНГЛІЇ ПОДАРУВАЛА ЙОМУ УНІКАЛЬНИЙ ПОЯС, МАНЖЕТИ Й ШОЛОМ, ПРИКРАШЕНИЙ ДІАМАНТАМИ Й РЕЛЬЄФНИМ ЗОБРАЖЕННЯМ ЛЕВІВ.

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

ІВАН РОЗІРВАВ 10-РІЧНИЙ КОНТРАКТ ІЗ ЦИРКОМ РАНІШЕ ДОМОВЛЕНОГО ТЕРМІНУ Й ЧЕРЕЗ СУД ВИПЛАТИВ ВЛАСНИКУ ВЕЛИКУ КОМПЕНСАЦІЮ — 100 ТИС. КРОН. ПОВЕРНУВСЯ В РІДНЕ СЕЛО В КІНЦІ 1930-Х РР. КОЛИ УГОРЦІ ПІСЛЯ ОКУПАЦІЇ ЗАКАРПАТТЯ В 1939 РОЦІ ЗАХОТІЛИ КОНФІСКУВАТИ У ФІРЦАКА АВТОМОБІЛЬ «ФОРД», ВІН РОЗТРОЩИВ ЙОГО КУВАЛДОЮ. ЗА ЦЕ БУВ ПОКАРАНИЙ, ЙОГО ПОСАДИЛИ ДО В’ЯЗНИЦІ Й ПОБИЛИ. ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ НКВД КОНФІСКУВАЛО У КРОТОНА ВСІ ЙОГО НАГОРОДИ, ВІДЗНАКИ І НАВІТЬ ФОТОГРАФІЇ. У ЗАМОВЧУВАННІ ФЕНОМЕНА ІВАНА СИЛИ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ ВІДІГРАЛА ЗНАЧНУ РОЛЬ ДОЛЯ ЙОГО СИНА. 18-РІЧНИЙ ІВАН ФІРЦАК-МОЛОДШИЙ У ПОВОЄННІ РОКИ БУВ ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА СФАБРИКОВАНОЮ СПРАВОЮ У ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО ОУН НА 25 РОКІВ ТАБОРІВ, ІЗ ЯКИХ МАЙЖЕ ВІСІМ ВІДСИДІВ. ВІН БУВ ВЕЛИКОЮ НАДІЄЮ ДЛЯ СВОГО БАТЬКА, УСЛАВЛЕНОГО АТЛЕТА. АДЖЕ ЗАВЖДИ ВИСТУПАВ ІЗ НИМ У ПАРІ Й БУВ ЧЕМПІОНОМ УРСР З БОКСУ В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ.
ІВАН ФІРЦАК БУВ ЗАСНОВНИКОМ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ЦИРКОВОЇ ШКОЛИ І СИЛОВИХ МИСТЕЦТВ. БАГАТО ЙОГО УЧНІВ ЗДОБУЛИ ЧЕМПІОНСЬКІ ТИТУЛИ У ВАЖКІЙ АТЛЕТИЦІ.
ОДНІЄЮ З ПРИЧИН СМЕРТІ ІВАНА ФІРЦАКА СТАЛА ІМПЛАНТОВАНА ЗОЛОТА ПЛАСТИНА, ЯКА ПОТРЕБУВАЛА ЗАМІНИ. ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ НЕ БУЛО МОЖЛИВОСТІ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ, ТОМУ РАНА ПІД ПЛАСТИНОЮ ПОЧАЛА ЗАГНИВАТИ. ЛІКАР, ЯКИЙ РЕГУЛЯРНО ПРИЇЗДИВ ДО АТЛЕТА З ІРШАВИ, НЕ ЗМІГ НІЧОГО ВДІЯТИ. ПОМЕР 10 ЛИСТОПАДА 1970 РОКУ В СЕЛІ БІЛКИ. ПОХОРОН АТЛЕТА БУВ БАГАТОЛЮДНИЙ — ПОПРОЩАТИСЯ З КРОТОНОМ ПРИЇХАЛО БАГАТО СПОРТСМЕНІВ. ПОХОВАНИЙ КРОТОН НА ЦВИНТАРІ В ПРИСІЛКУ ТЕЛЯТИНЕЦЬ.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)                        СКЛАСТИ ІНФОРМАЦІЙНЕ ГРОНО ДО ОБРАЗУ ІВАНА СИЛИ.

3)                        ПІДГОТУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ВІДОМІ ЦИРКОВІ НОМЕРИ ІВАНА СИЛИ.